К-27
| К-27 | ||
|---|---|---|
| К-27 | ||
 | ||
| Схематичне зображення підводного човна К-27 | ||
| Верф | завод № 402, Сєверодвінськ | |
| Під прапором |  СРСР | |
| Належність |  Військово-морський флот СРСР | |
| Порт приписки | Сєверодвінськ, Греміха | |
| Замовлення | 12 вересня 1952 | |
| Закладений | 15 червня 1958 | |
| Спуск на воду | 1 квітня 1962 | |
| Введений до складу флоту | 22 червня 1963 | |
| Виведений зі складу флоту | 1 лютого 1979 | |
| На службі | 1963–1979 | |
| Прізвисько | «Нагасакі» | |
| Сучасний статус | 6 вересня 1982 року затоплений в затоці Степового на Південному острові Нової Землі | |
| Бойовий досвід | Холодна війна | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | атомний підводний човен | |
| Розробник проєкту | СКБ № 143 | |
| Головний конструктор | Перегудов В. М. Назаров О. К. | |
| Класифікація НАТО | November | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 14,9 вузлів (27,6 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 30,2 вузли (55,9 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 270 м | |
| Гранична глибина занурення | 300 м | |
| Автономність плавання | 50 діб | |
| Екіпаж | 105 осіб | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 109,8 м | |
| Ширина корпусу найб. | 8,3 м | |
| Висота | 9,4 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 6,3 м | |
| Водотоннажність надводна | 3 414 т | |
| Силова установка | ||
|
Атомна: 2 × реактори РМ-1 з рідкометалевим теплоносієм | ||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 17 500 к. с. | |
| Озброєння | ||
| Торпедно- мінне озброєння |
8 носових ТА калібру 533-мм (20 торпед, з них 6 з ядерною ГЧ потужністю 15 кілотонн) | |
К-27 (рос. К-27) — радянський атомний торпедний підводний човен, єдиний корабель, побудований за проєктом 645 ЖМТ з рідким металом як теплоносієм. Конструкція човна базувалася на проєкті 627 «Кит». Закладений 15 червня 1958 року на заводі № 402 у Сєверодвінську. 1 квітня 1962 року спущений на воду. 22 червня 1963 року включений до складу Північного флоту ВМФ СРСР. Дослідний підводний човен К-27 проєкту 645 став першим атомним підводним човном з двореакторною паровиробною установкою з рідкометалевим теплоносієм зі сплаву свинець-бісмут. На цьому ж човні були вперше використані автономні турбогенератори.
З 21 квітня по 12 червня 1964 року здійснив рекордне автономне плавання у води Центральної Атлантики. Підводний човен під командуванням І. І. Гуляєва побив рекорди щодо дальності автономного походу, тривалості підводного плавання.
До 7 вересня 1965 року перебував в бойовому складі як крейсерський підводний човен (КрПЧ) і лише згодом був переведений у розряд дослідних.
24 травня 1968 року на борту човна сталася радіаційна аварія. В результаті аварії реактора весь екіпаж був переопромінений і переніс гостру променеву хворобу, 20 осіб отримало дози радіації від 600 до 1000 бер. Загинуло 9 членів екіпажу: один матрос задихнувся у протигазі безпосередньо на борту, вісім людей померли пізніше у госпіталі від отриманих на борту високих доз радіації[1].
Після аварії відновлення К-27 було визнано недоцільним. Протягом 13 років атомний підводний човен перебував у резерві. 1 лютого 1979 року К-27 було виключено зі складу ВМФ СРСР і 1 жовтня 1980 року розформовано. У вересні 1982 року К-27 затоплений в Карському морі на глибині 33 м біля північно-східного узбережжя архіпелагу Нова Земля на вході до затоки Степової.
Човен був кораблем-лауреатом різних премій, серед членів його екіпажу були адмірали та Герої Радянського Союзу. За аналогією з К-19, прозваний «Хіросімою», К-27, також відомий радіаційними аваріями, мав на флоті прізвисько «Нагасакі».
- Виноски
- Джерела
- ↑ Мазуренко Вячеслав Николаевич. Глава 3. Баренцево море. 24 мая 1968 г. Катастрофа на ядерном реакторе К-27 // К-27 «Жидкий Металл». — Библиотека Максима Мошкова.
- Л. А. Самаркин. Развитие ППУ с ЖМТ // Тайфун: Альманах. — СПб., 1997. — Вып. 4.
- Мазуренко Вячеслав Николаевич. Предисловие // К-27 «Жидкий Металл». — Библиотека Максима Мошкова.
