close
Перейти до вмісту

Агентство з авіаційної безпеки Європейського Союзу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з EASA)
Європейське агентство з авіаційної безпеки
(EASA і AESA Редагувати інформацію у Вікіданих)
BERJAYA BERJAYA
Дирекція EASA, Головний офіс EASA у Кьольні, Німеччина
Загальна інформація
ЮрисдикціяЄвропейський Союз Європейський Союз
Дата створення
  • 12 липня 2002 року (ратифікована)
  • 28 вересня 2003 року (створена)
Попередні відомстваОб'єднане управління цивільної авіації Редагувати інформацію у Вікіданих
Керівництво діяльністю здійснюєЧлени ЄС та ЄАВТ[1]
Штаб-квартираКельн, Німеччина
Кількість співробітників840 осіб (2019)[2]
Виконавчий директорФлоріан Ґільєрмет
easa.europa.eu​(англ.) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа

Аге́нтство з авіаці́йної безпе́ки Європе́йського Сою́зу (англ. European Union Aviation Safety Agency, EASA) — агентство Європейської комісії, яке відповідає за безпеку цивільної авіації[en] в Європейському Союзі. Воно здійснює сертифікацію, регулювання та стандартизацію, а також проводить розслідування та моніторинг. Воно збирає та аналізує дані з безпеки, розробляє та консультує з питань законодавства з безпеки, а також координує свою діяльність з аналогічними організаціями в інших частинах світу.

Ідея створення органу з безпеки авіації європейського рівня виникла ще у 1996 році, але юридично агентство було створено лише у 2002 році; воно розпочало свою роботу у 2003 році.

Як частина Єдиного європейського неба II агентство отримало додаткові задачі.[3]

Історія

[ред. | ред. код]

Агентство, що базується в Кельні, Німеччина, було створено 15 липня 2002 року як «Європейське агентство з безпеки авіації»[4] і досягло повної функціональності у 2008 році. бере на себе функції Об'єднаних авіаційних органів. У 2018 році його було перейменовано на «Агентство з безпеки авіації Європейського Союзу».[4] Країни Європейської асоціації вільної торгівлі беруть участь у роботі агентства. Сполучене Королівство було членом до кінця перехідного періоду Brexit 31 грудня 2020 року.[5]

Обов'язки агентства включають аналіз та дослідження параметрів безпеки, авторизацію іноземних експлуатантів та консультування Європейської комісії щодо розробки законодавства ЄС. Воно також впроваджує та контролює правила безпеки (включаючи інспекції в державах-членах), видає типові сертифікати повітряних суден та компонентів, а також затверджує організації, що займаються проєктуванням, виробництвом та технічним обслуговуванням авіаційної продукції.

У рамках Єдиного європейського неба II (SES-II), ініціативи щодо стандартизації та координації всіх видів управління повітряним рухом у ЄС, агентству було доручено додаткові завдання,[6] які були виконані до 2013 року.[7][8] З 4 грудня 2012 року EASA може сертифікувати функціональні блоки повітряного простору,[en] якщо в цьому беруть участь більше трьох сторін.[8]

Комісія ЄС пропонує подальше розширення мандата EASA для виконання функцій Європейської ради з оцінки ефективності, з чітким розмежуванням національних наглядових органів та постачальників аеронавігаційних послуг.[9]

У 2012 році Європейський суд аудиторів (ECA) встановив, що агентство не мало спеціально розробленої політики та процедур щодо конфлікту інтересів. EASA не отримала та не оцінила декларації про інтереси персоналу, правління, апеляційної ради та експертів.[10] У своєму звіті ECA заявив що:

Найгірші результати серед чотирьох агентств мала EASA, що базується в Кельні, яка не показала в усіх чотирьох сферах, проаналізованих у звіті, – щодо експертів, персоналу, правління та апеляційної ради.[11]

Організації було рекомендовано прийняти власні етичні стандарти, оскільки існуюча на той час ситуація наражала агентство на суттєву кризу довіри, а також на випадки фаворитизму та конфлікту інтересів. Для країн-членів та інших зацікавлених сторін справедливість має першорядне значення. Це пояснюється тим, що Європейський Союз дедалі більше зміцнює роль EASA, надаючи агентству незалежність. Триває обговорення щодо дозволу агентству накладати фінансові штрафи за порушення правил безпеки. також триває.[12]

Обов'язки

[ред. | ред. код]

EASA відповідає за нові сертифікати типу та інші, пов'язані з конструкцією, схвалення льотної придатності для повітряних суден, двигунів, гвинтів та деталей. EASA співпрацює з органами цивільної авіації (CAA) держав-членів ЄС, але взяла на себе багато їхніх функцій в інтересах авіаційної стандартизації в ЄС та в Туреччині, яка не є членом ЄС.[13] EASA також відповідає за допомогу Європейській комісії у веденні переговорів щодо міжнародних угод про гармонізацію з «рештою світу» від імені держав-членів ЄС, а також укладає технічні угоди на робочому рівні безпосередньо зі своїми колегами по всьому світу, такими як Федеральне управління цивільної авіації США (FAA). EASA також встановлює політику для авіаційних ремонтних станцій (організації Частини 145 у Європі та США, також відомі як організації Частини 571 у Канаді) та видає сертифікати ремонтних станцій для ремонтних станцій, розташованих за межами ЄС, які дозволяють іноземним ремонтним станціям виконувати роботи, прийнятні для ЄС, на своїх повітряних суднах. EASA розробила правила щодо повітряних операцій, ліцензування льотних екіпажів та повітряних суден країн, що не входять до ЄС, що використовуються в ЄС, які застосовуються з моменту набрання чинності необхідного європейського законодавства щодо розширення повноважень агентства. Законодавство було опубліковано 19 березня 2008 року.[14]

У 2018 році, у рамках нового делегування, сферу повноважень EASA було розширено, щоб охопити також безпілотні літальні апарати. Перші 2 регламенти (EU DR 2019-945 та EU IR 947) щодо дронів набули чинності до 30 грудня 2019 року, щоб вони також охоплювали Сполучене Королівство (Brexit).

Щорічний огляд безпеки

[ред. | ред. код]

Агентство публікує щорічний огляд безпеки[15] зі статистикою щодо безпеки цивільної авіації в Європі та світі. Деяка інформація взята з даних Міжнародної організації цивільної авіації та Інституту безпеки повітряного транспорту NLR[en].[16]

У червні 2020 року EASA заборонила Pakistan International Airlines польоти до Європи[17] після смертельної катастрофи у травні, спричиненої помилкою пілота. Розслідування виявило, що третина ліцензій пілотів у Пакистані є підробленими.[18]

Держави, що підпадають під сферу послуг та нагляду EASA

[ред. | ред. код]

Як агентство ЄС, EASA не є організацією-членом. Усі держави, що є членами ЄС, також беруть участь у послугах EASA та підлягають нагляду з боку EASA. Вийти з цієї угоди, не вийшовши з ЄС, неможливо.

Ті європейські країни, які не є членами ЄС, але є членами ЄАВТ, а саме Ліхтенштейн, Норвегія, Швейцарія та Ісландія, отримали право участі в цій домовленості відповідно до статті 129 Базового регламенту (Регламент 2018/1139). Ці держави є членами правління, але не мають права голосу. Хоча правова основа відрізняється для держав, які є членами ЄС, і тих, які ними не є, EASA має однакові повноваження для всіх держав, які беруть участь в цій домовленості.[19]

Також існують робочі відносини з іншими регіональними та міжнародними органами влади.[20] Наприклад, EASA співпрацює з більшістю країн-членів Східного партнерства через ініціативу EASA «Панєвропейські партнери» (PANEP), в рамках якої такі країни, як Вірменія,[21] Азербайджан,[22] Грузія,[23] Молдова[24] та Україна[25] співпрацюють у впровадженні правил авіаційної безпеки ЄС та комплексних авіаційних угод.

Перелік чинних держав-членів EASA

[ред. | ред. код]

Джерело:[26]

Колишні держави-члени EASA

[ред. | ред. код]

До виходу Сполученого Королівства з ЄС Управління цивільної авіації було державою-членом EASA.

Сертифікація

[ред. | ред. код]

28 вересня 2003 року агентство взяло на себе відповідальність за сертифікацію льотної придатності та екологічних вимог до всіх авіаційних виробів, деталей та приладів, розроблених, виготовлених, обслуговуваних або використовуваних особами, що перебувають під регуляторним наглядом держав-членів ЄС.[27]

Однак певні категорії літаків навмисно залишаються поза відповідальністю EASA, залишаючись таким чином під контролем національних CAA: надлегкі літаки, експериментальні літаки та аеростати – це лише кілька прикладів. Вони називаються літаками «Додатку I» (раніше відомими як літаки «Додатку II») та перелічені на вебсайті EASA.[28]

У липні 2017 року EASA та Управління цивільної авіації Сінгапуру[en] уклали робочу угоду про визнання взаємних сертифікатів.[29]

Класифікація літаків

[ред. | ред. код]

Агентство визначає кілька класів повітряних суден, кожен з яких має власний набір правил щодо сертифікації, технічного обслуговування та ремонту.[30] EASA встановило рівні безпеки відповідно до ієрархії ризиків. Для некомерційних операцій було розроблено набір правил для досягнення цілей безпеки. EASA розрізняє некомерційні операції між некомерційними операціями, відмінними від складних повітряних суден (NCO), та некомерційними операціями зі складними повітряними суднами з двигуном.

EASA почала запроваджувати основні правила для безпілотних літальних апаратів (дронів), які поділяються на відкриту категорію (не потрібне експлуатаційне схвалення), спеціальну категорію (вимагає експлуатаційного дозволу на основі ризиків) та сертифіковану категорію, де пілотам потрібна ліцензія, а операторам — сертифікат.[31]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ EASA By Country. EASA.
  2. ↑ https://europa.eu/european-union/about-eu/agencies/easa_en
  3. ↑ Regulation of the European Parliament and of The Council. Eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 27 вересня 2012. Процитовано 16 жовтня 2012.
  4. 1 2 Our Mission: Your Safety. EASA (англ.). 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
  5. ↑ UK will leave EU aviation safety regulator (брит.). BBC News. 7 березня 2020. Процитовано 22 липня 2020.
  6. ↑ Regulation of the European Parliament and of The Council. Eur-lex.europa.eu. Архів оригіналу за 27 вересня 2012. Процитовано 16 жовтня 2012.
  7. ↑ Single European Sky II. European Commission website. 13 червня 2018.
  8. 1 2 Functional airspace blocks (FABs). European Commission website. 13 червня 2018.
  9. ↑ Single European Sky: for a more sustainable and resilient air traffic management. European Commission website. Процитовано 23 вересня 2020.
  10. ↑ Archived copy (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 30 серпня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. ↑ ETHICS CRITICISM BY ECA OF EASA SHOULD BE QUICKLY ADDRESSED TO RESTORE CONFIDENCE IN AVIATION SAFETY AGENCY'S INTEGRITY | JDA Journal. jdasolutions.aero (амер.). Процитовано 26 травня 2018.
  12. ↑ The European Aviation Safety Agency (PDF). The European Parliament. Липень 2015. Архів (PDF) оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 26 травня 2018.
  13. ↑ Arabian Aerospace – Hurkus achieves design certification for TAI. Arabianaerospace.aero. 21 липня 2012. Архів оригіналу за 14 жовтня 2012. Процитовано 15 жовтня 2012.
  14. ↑ Regulation (EC) No 216/2008 of the European Parliament and of The Council. Eur-lex.europa.uu. Архів оригіналу за 7 травня 2013. Процитовано 16 жовтня 2012.
  15. ↑ EASA Annual safety review. Easa.europa.eu. Архів оригіналу за 30 липня 2012. Процитовано 16 жовтня 2012.
  16. ↑ NLR-ATSI Homepage. Nlr-atsi.nl. Архів оригіналу за 8 березня 2007. Процитовано 15 жовтня 2012.
  17. ↑ Wert, Jakob (30 червня 2020). EASA bans Pakistan International Airlines. International Flight Network (брит.). Процитовано 27 листопада 2021.
  18. ↑ Fiedler, Jan-Hendrik (22 травня 2020). Pakistan International Airlines flight PK8303 crashes in Karachi. International Flight Network (брит.). Процитовано 27 листопада 2021.
  19. ↑ Links to National Authorities. EASA. Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 16 травня 2013.
  20. ↑ Working Relationships. EASA. Архів оригіналу за 27 жовтня 2012. Процитовано 16 травня 2013.
  21. ↑ Armenia. EASA. Процитовано 16 жовтня 2019.
  22. ↑ Azerbaijan. EASA. Процитовано 16 березня 2022.
  23. ↑ Georgia. EASA. Процитовано 16 жовтня 2019.
  24. ↑ Moldova. EASA. Процитовано 16 жовтня 2019.
  25. ↑ Ukraine. EASA. Процитовано 16 жовтня 2019.
  26. ↑ EASA Member States. EASA (англ.). Процитовано 11 лютого 2024.
  27. ↑ Our Mission: Your Safety. EASA (англ.). 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
  28. ↑ Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2015. Процитовано 24 липня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  29. ↑ EASA and Singapore partner on airworthiness certification | Regulation content from ATWOnline. Архів оригіналу за 10 березня 2018. Процитовано 24 липня 2017.
  30. ↑ Operations in General Aviation | EASA. easa.europa.eu. Архів оригіналу за 22 червня 2016. Процитовано 24 липня 2016.
  31. ↑ Zoldi, Dawn M.K (12 травня 2021). European Drone Regulations: EASA Basic Regulation, and What's Next. DRONELIFE (амер.). Процитовано 27 листопада 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Агентство_з_авіаційної_безпеки_Європейського_Союзу&oldid=47961722