ЗАТО́КА (до 1945 — Бугаз) — селище міського типу Одеської області, під­порядковане Білгород-Дністровській міськраді. Знаходиться на піщаній косі між Дністров., Шаболат. лиманами та Чорним морем, за 60 км від обл. центру, за 22 км від Білгород-Дністровська. Площа 8,25 км2. Насел. 1372 особи (2001, складає 85,6 % до 1989): українців — 70 %, росіян — 20 %, молдован — 8 %, проживають також болгари, ґаґаузи, білоруси, євреї, корейці. Залізнична ст. Бугаз. Проходить автомагістраль Білгород-Дністровський–Одеса–Ізмаїл. Є причали для мор. та річк. пасажир. транс­порту, порт-пункт Бугаз. З. умовно поділено на Центральний, Сонячний і Лиманський р-ни. Вперше згадується у писем. джерелах 1818 у звʼязку зі створе­н­ням Бес­сараб. карантин. лінії Ак­керман. карантин. за­стави. На­прикінці 1830-х рр. при Бугаз. карантин. від­ділі споруджено при­стань. 1914 через Царегр. гирло прокладено деревʼяний плавучий міст, згодом — понтон­ний. 1918–40 — у межах кордонів Румунії, від 1940 — УРСР. 1937 за участі короля Кароля ІІ та його дружини Єлени тут від­булося офіц. від­кри­т­тя дит. кістково-туберкульоз. санаторію (нині Всеукр. дит. санаторій «Затока»). Від липня 1941 до серпня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. 1955 споруджено залізнич. під­йом. міст. Від 1965 — смт. Нині З. — важливий оздоров. курорт, що входить до Одес. рекреац. р-ну. Осн. вид діяльності жит. — організація від­починку. Функціонує комбінат комунал. під­приємств. У смт — заг.-осв. школа, дитсадок; 3 дит. санаторії, амбулаторія; Центр культури та до­зві­л­ля, 8 кінотеатрів, б-ка; 153 бази від­починку, 42 дачних ко­оперативи; від­діл. 2-х банків. Побл. с-ща на березі Будац. лиману виявлено поселе­н­ня пізньоскіф. часу (4–2 ст. до н. е.). Встановлено монумент на брат. могилі рад. воїнів, які загинули при форсуван­ні Царегр. гирла, памʼятний знак на честь рад. воїна Х. Зарипова. У різні часи З. від­відували О. Пушкін, Леся Українка, космонавти В. Биковський і П. Попович. Красу Царегр. гирла, навколиш. лиманів та єриків описав І. Нечуй-Левицький у повісті «Микола Джеря».