Головна сторінка

Ласкаво просимо у Вікіджерела,

вільну бібліотеку!

Зараз у Вікіджерелах 558 808 сторінок, 138 267 книжок, творів, документів та інших текстів, 1975 авторів та авторок.

Календар

26 липня

1853 — народився Ернст Бассерманн, німецький політик
1856 — народився Джордж Бернард Шоу, англійський драматург, лавреат Нобелівської премії (1925)
1879 — народився Володимир Правдич-Немінський, український фізіолог, електрофізіолог, нейрохімік

Вибрана проза

Володар. (Нью-Йорк, 1976) Нікколо Мак'явеллі
… Не хочу поминути найважливішого розділу про хибу, перед якою володарям важко вхоронитися, коли не є дуже мудрі або коли не вміють дібрати собі добрих дорадників. Говорю про підлесників, яких при дворах повнісько. Бо люди так милуються у своїх власних речах і так часто себе дурять, що з важким трудом бороняться перед цією заразою. А як хочуть оборонитися, то грозить їм небезпека бути погордженими. Іншого способу, щоб оминути підлесливість, немає, як тільки переконати людей, що вони не ображають тебе, коли говорять тобі правду: але ж, коли кожен може сказати тобі правду, тоді ти тратиш пошану. От тому, мудрий володар повинен триматися третього способу: вибрати у своїй державі мудрих людей і тільки їм дати волю говорити правду й тільки про ті речі, про які він їх питає, а не про інші. Але в кожній речі повинен звертатися до них, вислухати їх думки, а потому постановляти самому по своїй вподобі. І до цих порад, і до кожного дорадника відноситися так, щоб кожен бачив, що чим свобідніше говорить, тим радніше порада буде прийнята. Крім тих, не слухати нікого, йти за раз обдуманою постановою й бути непохитним у своїх рішеннях. Хто робить інакше, той або пропадає через підлесників, або часто зміняється через змінливість думок: а це спричиняє, що його мало шанують.

читати далі…

Вибрана поезія

П'єр Дюпон

Доля. (Львів, 1897)

Робітницька пісня.

I.

Що божий день ми встаємо з півнями;
Ще сьвітять ся по місту лїхтарі,
А голод нас жене в підземні ями,
Бо ми на те відвічні шахтарі.
Працює спина, плечі, ноги й руки;
Вже й сил нема, а все рвемо кремінь.
Що-ж нам придбав наш труд важкий та муки?
На старість лїт без крихти хлїба гинь!
Поєднаймось з братом брат,
Зачерпнїм лишень по чарцї!
Хай грімлять
Із гармат
Кати наші — працьодавцї,
Розсилають смерти жах!
А ми випємо за згоду,
За братерство та свободу,
Щоб настали по сьвітах!